КОНЦЕПТ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ В СУЧАСНІЙ ПАРАДИГМІ МІЖНАРОДНОЇ БЕЗПЕКИ

Анотація

Здійснено комплексне теоретичне дослідження штучного інтелекту (ШІ) як системного чинника трансформації сучасної парадигми міжнародної безпеки. Обґрунтовано перехід від традиційних моделей стратегічного аналізу до алгоритмічно керованих систем, що докорінно змінює онтологію прийняття рішень у воєнно-політичній сфері. Авторська увага зосереджена на аналізі епістемічних зміщень, зокрема на явищі «стиснення часу» та виникненні когнітивного феномену «automation bias», що веде до деградації критичної рефлексії оператора перед обличчям надшвидких цифрових рішень.

Окрему увагу приділено ролі генеративних мовних моделей як інструментів синтезу стратегічних сценаріїв та обробки неструктурованих даних. Виявлено специфічні загрози, пов’язані з використанням «стохастичних папуг», які здатні генерувати переконливі, але змістовно порожні аналітичні звіти, що створює ризик прийняття рішень на основі алгоритмічних галюцинацій. Досліджено когнітивні ризики методів навчання з підкріпленням (RLHF), які можуть консервувати упередження розробників та створювати ефект «алгоритмічного підтвердження», викривляючи об’єктивну картину безпекового середовища.

Крізь призму вітчизняного наукового дискурсу розглянуто досвід відсічі збройній агресії, де ШІ виступає домінантним складником розвідки та ідентифікації цілей (зокрема в межах програм типу Project Maven). Доведено, що інтеграція ШІ в державне управління та оборонні альянси потребує збереження принципу «людина в контурі» як базової умови етичного контролю та стратегічної стабільності. Концептуалізовано ШІ не просто як технологічний інструмент, а як інтегральну складову нової архітектури глобального управління, що потребує негайного формування міжнародно- правових механізмів регулювання.