ПРАВА ЛЮДИНИ У МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИНАХ: МІЖ УНІВЕРСАЛЬНІСТЮ ТА ПОЛІТИЗАЦІЄЮ
DOI:
https://doi.org/10.60022/3(5)-63SКлючові слова:
права людини, міжнародні відносини, універсальність, політизація, міжнародне право, міжнародні організаціїАнотація
Права людини сьогодні є не лише моральною категорією, а й юридично зобов’язуючим міжнародним стандартом. Права людини як фундаментальна правова та політична категорія є результатом тривалого історичного розвитку людської цивілізації. Сучасне розуміння прав людини сформувалося не миттєво, а стало підсумком багатовікового розвитку філософської думки, політичної боротьби та еволюції правових систем. Ідея того, що людина має певні невід’ємні права, які належать їй від народження і не можуть бути довільно відібрані державою, поступово формувалася в різних історичних епохах, проходячи складний шлях від морально-філософських концепцій до юридично закріплених міжнародних стандартів. У статті досліджується роль прав людини у сучасній системі міжнародних відносин крізь призму співвідношення їх універсального характеру та політичного використання. Розкрито еволюцію концепції прав людини після Другої світової війни, її закріплення у міжнародно-правових актах та трансформацію у важливий інструмент глобального управління. Проаналізовано нормативну основу універсальності прав людини, зокрема положення Загальної декларації прав людини, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та Європейської конвенції з прав людини. Особливу увагу приділено проблемі політизації прав людини, яка проявляється у вибірковому застосуванні міжнародних стандартів, використанні подвійних підходів та інструменталізації прав людини у зовнішній політиці держав. Досліджено вплив політизації на ефективність міжнародних механізмів захисту прав людини, зокрема діяльність міжнародних організацій і судових інституцій. Обґрунтовано, що політизація не лише підриває довіру до міжнародної системи захисту прав людини, але й ускладнює реалізацію принципу універсальності. Разом з тим доведено, що повна деполітизація прав людини є неможливою, оскільки вони інтегровані у сферу міжнародної політики та безпеки. Зроблено висновок про необхідність забезпечення балансу між універсальністю прав людини та їх політичним виміром шляхом посилення незалежності міжнародних інституцій, уніфікації підходів до оцінки порушень та підвищення ролі міжнародного права у регулюванні міждержавних відносин
Посилання
1.Загальна декларація прав людини : прийнята і проголошена резолюцією 217 А (ІІІ) Генеральної Асамблеї Організація Об’єднаних Націй від 10 грудня 1948 р. // Офіційний вісник України. 2008. № 93. Ст. 3103. Ст. 1-8.
2. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права : міжнародний документ від 16 груд. 1966 р. // Права людини і професійні стандарти для юристів : документи міжнародних організацій. Київ : Сфера, 1999. С. 3–28.
3. Європейська конвенція з прав людини : Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 р. // Офіційний вісник України. 2006. № 32. С. 270.
4. Європейський суд з прав людини. Case-law of the European Court of Human Rights. HUDOC database : офіційна база практики ЄСПЛ. URL: https://hudoc.echr.coe.int/?utm_source=chatgpt.com (дата звернення: 02.05.2026).
5. Бааджи Н. А. Права людини в центрі безпекової політики України: принцип пропорційності та європейські стандарти санкційної практики // Аналітично-порівняльне правознавство. 2026. № 1. С. 180–186.
6. Буткевич В. Г. Права людини в Україні: міжнародно-правовий вимір. Київ : Либідь, 2014. 560 с.
7. Буткевич В. Г. Еволюція критеріїв реформування Європейського Суду з прав людини (здобутки і втрати) // Правове забезпечення ефективного виконання рішень і застосування практики ЄСПЛ : зб. наук. праць. Одеса, 2012. С. 23–73.
8. Василенко В. Основні тенденції розвитку міжнародного права прав людини (загальний огляд) // Сучасні механізми захисту прав людини. Київ : Києво-Могилянська академія, 2013. С. 13–36.
9. Земан І. Вплив Луїса Сона на розвиток сучасного міжнародного права прав людини // Вісник Львівського університету. Серія міжнародні відносини. 2016. Вип. 38. С. 90–98.
10. Наливайко О. І., Братішко Н. А. Поняття та особливості міжнародно-правових стандартів прав людини // Аналітично-порівняльне правознавство. 2023. № 2. С. 310–315.
11. Примаков К. Ю., Бідняк С. С. Міжнародний захист прав людини під час збройних конфліктів // Аналітично-порівняльне правознавство. 2023. № 2. С. 316–321.
12. Тимченко Л. Д., Кононенко В. П. Забезпечення Європейським судом з прав людини прямої дії норм Конвенції 1950 р. Одеса : Фенікс, 2013. С. 131–138.
13. Brownlie I. Principles of Public International Law. 7th ed. Oxford: Oxford University Press, 2008. 800 p. United Nations, 1945. 59 p.
14. Charter of the United Nations and Statute of the International Court of Justice. San Francisco :
15. Donnelly J. Universal Human Rights in Theory and Practice. 3rd ed. Ithaca: Cornell University Press, 2013. 304 p.
16. Freeman M. Human Rights. 3rd ed. Cambridge: Polity Press, 2017. 222 p.
17. Henckaerts J.-M., Doswald-Beck L. Customary International Humanitarian Law. Cambridge: Cambridge University Press, 2005. 685 p.
18. Human Rights Council. Annual reports of the United Nations Human Rights Council 2020–2024. New York ; Geneva : United Nations, 2024. 120 p.
19. Reports of the United Nations Human Rights Council. New York, 2020–2024. p. 15–40.
20. Steiner H., Alston P., Goodman R. International Human Rights in Context: Law, Politics, Morals. 3rd ed. Oxford: Oxford University Press, 2008. 1516 p.
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2026 Олександр Сергійович Білоусов, Інна Борисівна Кривдіна (Автор)
Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Сторінка у Facebook
