КРИПТОЕКОНОМІКА ЯК НОВИЙ ЕТАП РОЗВИТКУ ТРАНСАКЦІЙНОЇ ТЕОРІЇ ТА ФІНАНСОВОГО ПОСЕРЕДНИЦТВА

Анотація

У статті обґрунтовано, що криптоекономіка формує новий етап розвитку трансакційної теорії та трансформує традиційні уявлення про фінансове посередництво в умовах цифровізації глобальної економіки. Доведено, що поява криптовалют, блокчейн-інфраструктури, смарт-контрактів, децентралізованих фінансів і токенізованих активів змінює механізми координації економічних агентів, знижує залежність від класичних посередницьких інститутів та створює альтернативні способи забезпечення довіри, контролю й виконання фінансових зобов’язань. Обґрунтовано, що у класичній трансакційній теорії центральне місце займають витрати пошуку інформації, укладання угод, контролю за їх виконанням, захисту прав власності та мінімізації опортуністичної поведінки. У межах традиційної фінансової системи значна частина цих функцій покладається на банки, біржі, платіжні системи, депозитарії, клірингові установи та інші фінансові посередники. Водночас розвиток криптоекономіки змінює саму природу трансакційних витрат: частина з них автоматизується за допомогою програмного коду, частина переноситься на рівень цифрової інфраструктури, а частина набуває нових форм, пов’язаних із технологічними, регуляторними, інформаційними та безпековими ризиками. У статті показано, що блокчейн не усуває трансакційні витрати повністю, але змінює їхню структуру та джерела виникнення. Якщо в традиційній економіці довіра переважно забезпечується через інститути, юридичні процедури та централізований контроль, то у криптоекономіці вона дедалі більше формується через алгоритмічну верифікацію, консенсусні механізми, прозорість реєстрів і автоматизоване виконання угод. Це дає підстави розглядати криптоекономіку не лише як технологічне явище, а як нову інституційну форму організації економічних взаємодій. Особливу увагу приділено трансформації фінансового посередництва. Визначено, що криптоекономіка не стільки повністю витісняє фінансових посередників, скільки змінює їхню роль: від класичних гарантів і контролерів трансакцій до операторів цифрової інфраструктури, провайдерів ліквідності, аналітичних платформ, кастодіальних сервісів, криптосервісів, сумісних із регуляторними вимогами та інституційних учасників ринку цифрових активів. У цьому контексті фінансове посередництво переходить від моделі централізованого контролю до моделі інфраструктурної, алгоритмічної та мережевої координації. Доведено, що криптоекономіка створює подвійний ефект для трансакційної теорії: з одного боку, вона знижує окремі види витрат, пов’язані з перевіркою, переказом вартості, виконанням контрактів та доступом до фінансових послуг; з іншого боку, генерує нові трансакційні витрати, пов’язані з волатильністю, кіберризиками, складністю користування цифровими активами, регуляторною невизначеністю, інформаційною асиметрією на крипторинку та ризиками технологічної залежності. Саме тому криптоекономіку доцільно розглядати як етап не спрощення, а ускладнення трансакційної логіки фінансових відносин.

Наукова новизна статті полягає у концептуалізації криптоекономіки як нового етапу еволюції трансакційної теорії, у межах якого довіра, посередництво та контроль дедалі більше переміщуються з інституційного рівня на рівень цифрової інфраструктури, алгоритмів і мережевих протоколів. Практична цінність дослідження полягає у можливості використання запропонованого підходу для аналізу трансформації фінансового посередництва, оцінювання нових форм трансакційних витрат на крипторинку та формування регуляторних підходів до цифрових фінансових екосистем.