РИЗИКИ ВИКРИВЛЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ ЩОДО НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ ТА ЇХ ВРАХУВАННЯ В АУДИТІ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Анотація

У статті досліджено теоретичні та прикладні аспекти ризиків викривлення інформації щодо нематеріальних активів та особливості їх урахування в аудиті фінансової звітності аграрних підприємств. Обґрунтовано, що в умовах цифрової трансформації економіки, впровадження інноваційних агротехнологій, розвитку програмних систем управління виробництвом, використання ліцензій, патентів, прав на сорти рослин та інших об’єктів інтелектуальної власності, тому нематеріальні активи набувають стратегічного значення для забезпечення конкурентоспроможності аграрного бізнесу. Встановлено, що процес обліку та аудиту нематеріальних активів супроводжується підвищеним рівнем ризику суттєвого викривлення фінансової інформації. Основними джерелами таких ризиків визначено складність ідентифікації активів, невизначеність методів оцінки їх первісної та справедливої вартості, проблеми документального підтвердження прав власності, помилки в нарахуванні амортизації, ризики знецінення, а також можливі прояви шахрайства. Особливу увагу приділено галузевій специфіці аграрних підприємств, зокрема впливу сезонності виробництва, залежності від природно-кліматичних факторів, швидкого технологічного оновлення та високої частки інтелектуальних ресурсів у структурі активів. Проаналізовано міжнародні підходи до аудиту нематеріальних активів відповідно до МСФЗ 38 та сучасні цифрові методи виявлення аномалій у бухгалтерських записах. Запропоновано комплексний підхід до мінімізації ризиків викривлення інформації, що включає вдосконалення облікової політики, посилення внутрішнього контролю, регулярну переоцінку активів, автоматизацію облікових процесів та застосування ризик-орієнтованих аудиторських процедур. Сформовано пропозиції з використання глибокого навчання (Deep Learning) для проведення обліку та аудиту нематеріальних активів аграрних підприємств. Доведено, що ефективний аудит нематеріальних активів сприяє підвищенню достовірності фінансової звітності, зменшенню фінансових та репутаційних втрат і забезпеченню стійкого розвитку аграрних підприємств.