КРИТЕРІЇ ТА ІНДИКАТОРИ ОЦІНКИ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРИРОДНИХ МОНОПОЛІЙ

Анотація

Статтю присвячено комплексному дослідженню критеріїв, індикаторів і методичних підходів до оцінювання соціально-економічної ефективності державного регулювання природних монополій у сучасних умовах розвитку національної економіки. Обґрунтовано, що природні монополії функціонують у стратегічно важливих секторах, де обмеженість конкуренції зумовлює необхідність активного та збалансованого державного впливу, спрямованого на узгодження інтересів споживачів, суб’єктів господарювання та суспільства в цілому. У роботі розкрито нормативно-інституційні засади регулювання природних монополій та визначено ключові економічні, соціальні й інституційні наслідки регуляторної політики. Показано, що ефективність державного регулювання не зводиться виключно до контролю тарифів або інвестиційних програм, а проявляється також у рівні продуктивності, якості та доступності послуг, соціальної справедливості, прозорості процедур і спроможності регуляторних органів. Систематизовано групи економічних, соціальних та інституційних критеріїв оцінювання, а також відповідні кількісні, якісні та інтегральні індикатори, які забезпечують можливість багатовимірного аналізу результативності регуляторного впливу. Особливу увагу приділено методологічним аспектам інтеграції показників у єдину систему оцінювання, зокрема процедурам нормалізації та агрегування даних. Розглянуто застосування бальної оцінки, інтегрального індексу та методу аналізу ієрархій як інструментів формування  узагальнених і порівнюваних оцінок ефективності регулювання. Обґрунтовано практичну значущість запропонованого підходу для регуляторного моніторингу, стратегічного планування, оцінювання тарифної й інвестиційної політики та міжгалузевого порівняльного аналізу природних монополій. Зроблено висновок, що використання комплексної системи критеріїв і індикаторів сприяє підвищенню прозорості, підзвітності та обґрунтованості державного регулювання, а також підтримує ухвалення управлінських рішень на основі доказів.